Старобільський медичний фаховий коледж було засновано 10 жовтня 1932 року.

Старобільськ – колишнє повітове містечко Харківської губернії, а пізніше – окружний центр Донецької області з винятково селянським населенням.

В умовах громадянської війни залишились лише деякі фельдшери та декілька лікарів. Умови праці ускладнювались тим, що територія була велика – 10 000 кв. верст з населенням 500 000 жителів (на 1924-1925 рр.), але не було транспорту, хворих по бездоріжжю пішки чи з допомогою гужового транспорту або навіть волами.

Члени Старобільського райкому “Спілки медпрацівників”, що прийняли рішення про відкриття медичного училища

Старобільськ був досить віддаленим від культурних центрів, що ускладнювало життя людей. Зрозуміло, що умови роботи медичних кадрів були досить специфічними, залучати кваліфікованих кадрів було дуже складно.

В 20-ті роки ХХ століття в Старобільську вже працювала лікарня.

Наприкінці травня 1932 року було скликано райком “Спілки Медпрацівників”.

Зі спогадів Діденко Василя Івановича (одного із засновників коледжу): “На момент відкриття працювати доводилось в таких умовах: в одному приміщенні – кімната для занять, дві кімнати під гуртожиток, кімната в якості кухні-їдальні, інші кімнати стояли порожніми.

Сім’я лікарів Діденко – викладачі Старобільської фельдшерсько-окушерської школи (на фото в центрі один із засновників Діденко Василь Іванович)

Меблів майже не було, лише 2 столи і 2 лави. Учні повинні були принести з собою по 2 стільці.

З наочних посібників був лише скелет людини, принесений з краєзнавчого музею. викладачі загальноосвітніх дисциплін наочні посібники приносили з міських шкіл, які були непогано оснащеними. Лікарі власноруч готували препарати в “анатомці лікарні, там же проводились заняття з анатомії зі студентами””.

В 1934 році викладачем хірургії Юрженком Петром Івановичем було організовано Старобільський пункт переливання крові. Першими донорами були учні школи, які одночасно засвоїли весь процес переливання крові, що пізніше, в роки війни з фашистською Німеччиною, дало змогу скористатись отриманими знаннями.

Перший випуск лікпомів (1935 рік) 

Велика увага приділялась практичним заняттям. Вони проводилися в вендиспансері, тубдиспансері, відділеннях лікарні – це були заняття анатомії, терапії, фармакології, хірургії.

В 1944 році директором було призначено молодого лікаря Ведутенка Миколу Олександровича, який одночасно був головним лікарем шкірно-венерологічної диспансеру та відділення стаціонару. З притаманною цій людині енергійністю він розпочав відновлення фельдшерської школи: з’явилось нове обладнання, наочні посібники. Заняття проводили у важких умовах: сиділи на підлозі, писали на газетах, старих книгах при керосинових лампах, в холодних приміщеннях, без муляжів та іншої наочності.

Будівля колишньої початкової земської школи

Після війни з фашистською Німеччиною під навчальний корпус було обладнано будівлю на колишній вулиці Кірова (колишня початкова земська школа).

В лікарні для занять одночасно двох груп виділили дві кімнати, в приміщенні “анатомки” проводились заняття з анатомії. Споруджувався будинок гуртожитку.

1.12.2006 року Старобільське медичне училище рішенням сесії Луганської облради 4-го скликання від 23.12.2005 року № 22/36 перейменоване у Старобільське обласне медичне училище.

Відповідно до рішення ДАК від 19 квітня 2005р., протокол № 55,Старобільське обласне медичне училище визнано акредитованим за статусом вищого закладу освіти I рівня акредитації.

Розпорядженням голови Луганської обласної державної адміністрації № 882 від 07.11.2017 року училище перейменоване у комунальний заклад “Старобільський медичний коледж”.

Закордонець Зінаїда Степанівна – 13-й директор Старобільського медичного фахового коледжу. Обіймала посаду директора 40 років поспіль.
Тарасенко Ігор Миколайович – 14-й директор Старобільського медичного фахового коледжу. Обіймає посаду директора 23 роки поспіль з моменту призначення на посаду.
Перший випуск фельдшерів (1938 рік) та третій випуск в історії коледжу
Повоєнне приміщення гуртожитку училища, а з 1975 року приміщення лабораторного корпусу (до сьогодні не збереглось)
Шмигін Іван Іванович – перший завуч школи (на фото ліворуч) та випускники училища на святкуванні 35-річчя училища 10 жовтня 1967 року.